Музей працює щоденно, крім понеділка, з 10:00 до 18:00.
Київ, вул. Паньківська, 9. Тел.: (044) 288-28-07

«ХУДОЖНІЙ АЛЬБОМ УКРАЇНИ» — ПЕРШЕ ФОТОДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВИДАННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917‒1921 РОКІВ

 

Серед раритетів колекції Історико-меморіального музею Михайла Грушевського на особливу увагу заслуговує видання, що вперше побачило світ у Полтаві в грудні 1917 року. Мовиться про «Художній альбом України» – першу збірку іконографічних джерел періоду Української революції 1917‒1921 рр.

Примірник альбому надійшов до музею від відомого шевченкознавця, літератора, колекціонера, музеолога Володимира Яцюка у жовтні 2000 року. Видання мало вкрай незадовільний стан: розброшуроване, з відклеєною та пошкодженою тканиною на палітурці. Саме тому майже повністю було втрачено тиснення з портретом Тараса Шевченка та поздовжні орнаментальні композиції.

На титулі альбому зазначено назву та вихідні дані, зокрема ім’я видавця: «Видання С. Г. Вольченка». За традиційним відмінюванням популярних українських прізвищ на -енко, на перший погляд сприйняли його як Вольченко. Насправді ж, ним виявився Семен Григорович Вольченок[1], прізвище якого відмінюється так само, як і Вольченко, — Вольченка.

Вольченок С. Самоучитель полного курса каллиграфии и скорописи по методе каллиграфа
С. Вольченка. Могилев: скоропечатня и литография Я. Н. Подземского, 1893
 
Джерело зображення: https://www.prlib.ru/item/363493
Школа каллиграфии и скорописи профессора каллиграфии С.Г. Вольченка. Полтава:
Издание «Комерческое образование», 1915

З приватної колекції Миколи Ковтуна

Мав він звання професора каліграфії, був директором полтавських комерційних бухгалтерських курсів та видавництва «Комерційна освіта», що містилися на Петровській площі, 11[2]. Також він був автором навчальних посібників з бухгалтерського обліку, стенографії та каліграфії. Варто зазначити, що географія міст, де виходили його книжки, доволі широка. Крім Полтави, це були Двінськ, Смоленськ, Харків, Саратов, Москва. Відомий етнограф, бібліограф та видавець Зенон Кузеля у своїй праці «З культурного життя України» відзначає Семена Вольченка як українського видавця[3].

Рекламні оголошення Семена Вольченка в журналі «Нива»
1902. №5, 1903. №39, 1906. №49.

Окрім «Художнього альбому України» у 1917 році видавництво Семена Григоровича підготувало до друку збірку портретів Тараса Шевченка за оригіналами професора Василя Мате[4] та відривний художній календар з портретами 12 діячів Української Центральної Ради та військового проводу УНР. Серед них були зображення Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Миколи Ковалевського та ін. На атласному грубому папері календар коштував 2 крб., а на слоновому папері 2 крб. 50 коп.[5].

Інформацію про те, як готувався «Художній альбом України», зустрічаємо в популярній українській газеті «Нова Рада»[6]. У першому виявленому оголошенні зазначалося, що передплата на альбом триває до 1 жовтня (за ст. ст.) 1917 року, а передплатники, в свою чергу, мали надіслати 25% суми від його повної вартості видавцю Семену Вольченку за адресою Полтава, Петровська площа, 11. Видання планувалося оздобити в англійську оправу, тисненену золотом, ціною у 10 карбованців. У задумах були і бюджетні примірники ціною у 5 та 3 крб. без оправи на грубому білому та сірому папері. Орієнтовно альбом мав вийти у жовтні 1917-го. У дописах йшлося й про зміст видання, плани щодо наповнення альбому портретами гетьманів, письменників, політичних діячів Центральної Ради, а також публікацію в ньому творів мистецтва, літератури та історії України.

Полтава. Олександрівська вулиця та Велика Петровська площа
Початок ХХ ст.
Джерело зображення: http://histpol.pl.ua/ru/fotoalbom-starykh-fotografij?id=3555

Інфляція, страйки, нестабільна політична ситуація відтермінували вихід «Художнього альбому України», збільшили його вартість до 15 крб. та через це довелося відмінити видання бюджетних примірників. Крім того передбачалося, що у листопаді ціна може збільшитись до 25 крб[7].

6 грудня (за ст. ст.) 1917 року на шпальтах газети «Нова Рада» з’явилася замітка про те, що альбом надрукований та з 20 грудня буде розсилатися передплатникам. Із загального накладу в 1000 примірників 600 передбачалося реалізувати за ціною 15 крб., а інші 400 коштували по 18 крб. (разом з пересилкою 20 крб.). Також видавець зазначав, що друк другого видання скасовується через те, що вихід першого призвів до великих збитків (лише кліше, штампи, оправа без паперу, друку та інших витрат коштували 1200 крб.)[8]. Верстка та макет альбому здійснювалися у видавництві «Комерційна освіта» С. Вольченка, палітурні роботи на фабриці Славицького, а друк в електричній друкарні Рабіновича, що на Олександрівській вулиці в Полтаві.

Яким же побачив громадянин Української Народної Республіки «Художній альбом України» у грудні 1917 року? Варто відзначити, що зовні видання мало досить ошатний вигляд. На коленкоровій шагреневій палітурці світло-каштанового кольору золотом тиснено напис «Україна», праворуч — погрудний тиснений портрет Тараса Шевченка, ліворуч — козацькі клейноди: булава та шабля. Остання належала гетьману Івану Мазепі[9].

 

Зображення холодної зброї було взято з популярного на той час видання «Ілюстрованої історії України» Михайла Грушевського[10]. У вересні 1910-го, під час підготовки своєї праці, вчений звернувся з проханням до реставратора та художника Миколи Касперовича з проханням зробити малюнки з раритетів Чернігівського історичного музею. Так промальовки шаблі Івана Мазепи, булави та пернача Павла Полуботка, а також козацької корогви Домонтовської сотні 1762 р. увійшли до ілюстрованої історії Грушевського[11], а звідти — «Художнього альбому України». Повздовжні геометричні орнаментальні смуги у верхній та нижній частині оправи завершили композицію.

Зміст альбому з незрозумілих причин відсутній. Видання має 68 сторінок текстової частини та 22 сторінки ілюстративного матеріалу. Починається альбом з факсиміле автографів українських гетьманів. На 1-41 та 60-66 сторінках представлені твори Тараса Шевченка.

У проміжках між зазначеними сторінками опубліковано поезії: Степана Руданського, Івана Франка, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Олександра Олеся, Олекси Діхтяря, Мусія Кононенка, Леоніда Красовченка, Сидора Воробкевича, Миколи Вороного, Михайла Старицького, Миколи Філянського та Сергія Шелухіна. На розвороті на сторінках 70-71 зображено графічний портрет Т. Шевченка за малюнком професора Мате. 

Опубліковано також текст ІІІ Універсалу, яким 7 листопада (за ст.ст.) 1917 року було проголошено створення Української Народної Республіки.

Серед зображень діячів української культури (Івана Котляревського, Миколи Лисенка, Олекси Стороженка), гетьманів (Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Виговського, Павла Тетері) представлена іконографія провідних діячів Української Центральної Ради. Зокрема: портрет голови УЦР Михайла Грушевського, відомий на сьогодні лише за цим раритетом, голови Генерального секретаріату — першого уряду УНР Володимира Винниченка та голови Українського генерального військового комітету (УГВК), згодом генерального секретаря військових справ Генерального секретаріату Симона Петлюри та інших.

Доволі широко представлений фотопортретами УГВК першого та другого скликань. Серед них Володимир Кедровський, Олександр Пилькевич, Михайло Полоз, Семен Письменний, Іван Луценко та ін. В альбомі надрукована також єдина відома світлина командира Богданівського полку підполковника Юрія Капкана.

Найбільш унікальна частина альбому — це фотофіксація окремих подій, що відбувалися в часи Центральної Ради. Хронологічно світлини охоплюють період червня ‒ серпня 1917 року. Серед них: проголошення на Софійському майдані І Універсалу УЦР (11 червня (за ст. ст.) 1917 р.); член УГВК Іван Горемика-Купчинський передає 2-му Українському козацькому імені гетьмана Павла Полуботка полковий стяг від УЦР (9 липня (за ст. ст.) 1917 р.); Михайло Грушевський вітає 3-й Український козацький полк імені М. Грушевського перед відправленням на фронт (1 липня (за ст. ст.) 1917 р.); похорон вбитих під час від’їзду з Києва 26 липня 1917 р. козаків 1-го Українського козацького імені гетьмана Богдана Хмельницького полку (30 липня (за ст. ст.) 1917 р.).

Зауважмо, що остання згадана світлина, але у формі поштової картки, є в колекції відомого києвознавця, колекціонера Віктора Киркевича. Можемо припустити, що спочатку фото потрапило на поштову листівку, а вже згодом до альбому. На сторінках «Художнього альбому України» планувалося розмістити також знімки з засідань Центральної Ради, але з невідомих причин згадані фотодокументи не потрапили до видання[12]. Однак, ця інформація є важливим свідченням щодо факту існування таких світлин, жодна з яких, на жаль, невідома на даний час.

Як же сприйняла тогочасна критика це видання? У березні 1918 року у віснику літератури, мистецтва та громадського життя «Шлях» було опубліковано рецензію на «Художній альбом України». ЇЇ автором був історик, літературознавець, молодший брат голови УЦР Олександр Грушевський[13]. Ознайомившись з рецензією, важко не погодитися з її головною тезою, що альбом вийшов загалом без жодного плану, його назва не відповідає ні внутрішньому наповненню, ні «артистичній меті», яку ставили перед собою видавці. Не схвалює рецензент і захоплення поезіями Шевченка, зауваживши: «Розуміється, поезії Шевченка повинні ми всі добре знати, але для чого художньому альбому конкурувати з “Кобзарем”». Не помічає Олександр Грушевський і жодної системи у виборі репрезентованих творів інших поетів, не бачить логіки і в підборі фотодокументів доби Центральної Ради, які представляли переважно військові події та військових діячів.

Імовірно, автор рецензії висловив не лише власне враження, а також, щонайменше, думку старшого брата — Михайла Грушевського. На особливу увагу заслуговує його теза про обмеження опублікованих фотографій переважно військовою тематикою. Ця репліка, найвірогідніше, свідчить про те, що Олександр Грушевський добре знав тогочасну іконографію знакових подій Української революції і був здивований тій обставині, що ці унікальні документи не знайшли свого місця на сторінках альбому. Саме тому він завершив рецензію побажанням: «Будемо чекати іншого більш відповідного назві видання»[14]. І певно вірив, що таке майбутнє видання надзвичайно широко репрезентує фотодокументи доби, зафіксувавши їх для історії.

Однак, історія розпорядилась інакше. І нині доводиться рахувати, а скільки ж примірників альбому, який сучасникам хотілося бачити набагато змістовнішим, вціліло через століття. Цифра невтішна: із загального накладу в 1000 примірників на сьогодні збереглися лише одиниці. Відомо, що окрім Музею Михайла Грушевського, видання представлене в Харківському історичному музеї ім. Миколи Сумцова, Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського, Сумському обласному краєзнавчому музеї, а також у найбільших книгозбірнях країни — Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського та Національній бібліотеці України ім. Ярослава Мудрого. Безумовно, що незначна кількість примірників зберігається і в приватних колекціях. До цієї сумної статистики причетні різні «спецоперації», спрямовані на знищення українських видань. Тому і не дивно, що на сьогоднішній день маємо доволі неповні колекції матеріалів доби Української революції 1917‒1921 рр. в музеях, бібліотеках, архівах.

Говорячи про статистику щодо збереження примірників згаданого альбому, варто наголосити, що статистика збереження фотодокументів Української революції 1917‒1921 рр. виглядає ще більш невтішною. Значну частину світлин цієї доби було втрачено в «огні і бурі», інша частина розпорошена в таборах для інтернованих та в еміграції. В умовах більшовицької окупації світлини, книги, документи, що засвідчували приналежність до державницьких інституцій УНР, тримати вдома було небезпечно. Тому багато людей в той чи інший спосіб позбавлялися цих доказів, і про факт деяких фотосесій знаємо сьогодні лише зі спогадів. Так, колишній старшина 1-го Українського запасного полку Іван Піддубний згадував, що у вересні 1917 року старшини полку організували зібрання в одному з будинків на Бібіковському бульварі (нині – бульвар Тараса Шевченка). Серед запрошених були тодішні політичні керманичі – М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра. Останній з запрошених не зміг бути присутнім, але інші відвідали захід, на пам’ять про який були зроблені фотографії. На жаль, знімки з цього зібрання в «скрутних обставинах під більшовиками», як писав пізніше Піддубний, довелося знищити[15].

Отже, «Художній альбом України», незважаючи на всі вади, залишається першим фотодокументальним виданням Української революції 1917‒1921 рр., унікальною пам’яткою іконографічного змісту, що дає змогу зазирнути у столітню давнину, в часи, коли відроджувалася українська державність.

30.12.2021 р.

Юрій Євтушенко

[1] Медведев М.  Деятели российской бухгалтерии. Именной библиографический указатель (по 1965 г. вкл.)  М. 2018. С. 164.

[2] Книжки надіслані до редакції ЛНВ // Літературно-науковий вісник. 1917 . Т. 67. Кн. 2 – 3.  С.350.

[3] Кузеля З. З культурного життя України. Зальцведель: Вид. т-ва ім. П. Куліша. 1918. С.62.

[4] Портрети Т. Шевченка // Нова Рада. 1917.  № 110. 10 серпня. С. 1.

[5] Худож. Альбом України // Нова Рада. 1917.  № 202. 6 грудня. С. 1.

[6] Худож. Альбом України // Нова Рада. 1917.  № 129. 3 вересня. С. 1.

[7] Худож. Альбом України // Нова Рада. 1917.  № 154. 5 жовтня. С. 1.

[8] Худож. Альбом України // Нова Рада. 1917.  № 202. 6 грудня. С. 1.

[9] Худож. Альбом України // Нова Рада. 1917.  № 154. 5 жовтня. С. 1.

[10] Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ-Львів. 1912. С.417.

[11] Кондаурова Г. До історії прижиттєвих видань «Ілюстрованої історії України Михайла Грушевського (1911-1912) // Михайло Грушевський. Студії та джерела. Кн. 3. К., 2021. С. 83.

[12] Худож. Альбом України // Нова Рада. 1917.  № 154. 5 жовтня. С. 1.

[13] Грушевський Ол. Художній альбом України // Шлях (Київ). 1917. Ч. 3. Березень. С. 67‒68.

[14] Там само. С. 68.

[15] Піддубний І. Слідами Життя. Спогади й думки. Вінніпег. 1968. С.125.

1 коментар


  • Notice: Undefined offset: 180 in /home/immh/immh.kiev.ua/www/wp-content/themes/html5blank-stable/functions.php on line 425
    Олександр says:

    Цікава стаття. Можливо, це готувався подарунковий варіант (тому було всього і по троху)?! А чи відомо хто був замовником альбому?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

145 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ МАКАРЕНКА

  Сьогодні всі, хто проходитиме повз Михайлівський Золотоверхий...

КАВОВІ ІСТОРІЇ ГРУШЕВСЬКИХ

Усіх, хто бажає насолодитися неповторною аурою затишної садиби...

МУЗЕЮ
МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
30 РОКІВ

  30 років тому, 3 лютого 1992 року,...

×
Місце розташування

×