The museum is open to the public every day except on Mondays, from 10 AM to 6 PM.
No.9, Pankivska str, Kyiv

Кабінет

 

 

Восени 1929 р. сестра поступилася ще однією кімнатою, де для старшого брата, академіка Всеукраїнської академії наук Михайла Грушевського було облаштовано робочий кабінет. Про цю небуденну подію у жовтні 1929 р. писав учень Грушевського Федір Савченко до Львова: «На Паньківській тепер ремонт і Михайло Сергійович придбав нарешті ще одну кімнату». Невідомий фотомайстер відразу зафіксував найменші деталі цього кабінету. Самі світлини не збереглися. Збереглися лише негативи на склі, які працівники музею виявили в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Надруковані зображення вразили, адже на них «проявилися» ті меблі та побутові предмети, які вже були в музейній колекції. Ця фотофіксація кабінету дала можливість його правдивої реконструкції, що є унікальним прикладом відтворення меморіальних інтер’єрів більш як через 70 років від часу побуту в оселі його власників. У своїй домашній робітні вчений мріяв працювати довго і плідно, але випало менше двох років — до вимушеного від’їзду в «почесне вигнання» до Москви в березні 1931 р.

Найбільшим скарбом вченого та окрасою кабінету була його книгозбірня — вже третя велика колекція. Перша, зібрана на львівській віллі, наприкінці 1941 р. була вивезена до НТШ, пізніше розпорошена по львівських бібліотеках. Друга, що паралельно з львівською комплектувалася в Києві після спорудження фамільного дому, згоріла під час його обстрілу в січні 1918 р. Третю вчений почав збирати після повернення з еміграції. Вона нараховувала 4,5 тисячі книг, для яких було замовлено спеціальні стелажі, виготовлені з дошок розібраних вагонів (на одному збереглася рука теслі з прізвищем замовника: «Грушевський»). Ця, остання бібліотека, спочатку була вилучена НКВС, згодом розійшлася по різних установах (Бібліотека Львівського університету, Центральний державний історичний архів України у Києві, бібліотеки академічних інститутів, приватні збірки).

Після смерті академіка Грушевського дружина і донька зберігали кабінет «як заповідник». «Се для нас найдорожча пам’ять», — писала дружина. Але коли в липні 1938 р. заарештували доньку Катерину, а в серпні того ж року брата Олександра, кабінет у вдови, Марії Сильвестрівни, відібрали і заселили «чужими» людьми. Вона змушена була перенести все, що вмістилося, до кімнати доньки, про що й писала їй докладно на Колиму.

Про долю кабінету та книгозбірні свідчать і заява Марії Сильвестрівни до РНК УРСР від 10 квітня 1941 р.: «[…] мої труднощі дійшли до крайньої міри, коли НКВС звернув мені бібліотеку і всю обстановку кабінета мойого покійного чоловіка, акад. М.С.Грушевського (забрану після арешту моєї дочки К.М.Грушевської в серпні 1938). Чотири тисячі (4000) з лишнім книжок привезли й кинули мені на підлогу в моїй кімнаті, так, що я мусіла просити мою сусідку (моя кімната прохідна) Ольгу Олександрівну Грушевську, жінку висланого професора Олександра Сергійовича Грушевського, прийняти частину книжок. Вона згодилась, але для сього прийшлось їй закрити зовсім одно вікно, щоб заложити амбразуру книжками, та й перед вікном поставити книжну полицю. Часть книг я помістила в гардеробній шафі, а ще багато лишилось просто на підлозі під обідовим столом. Книжні шафи і вся обстанова кабінету мого пок[ійного] чоловіка, яку я бажала зберегти як пам’ять о його великій праці, — розкидана в ріжних місцях: в сараю, в чужій квартирі тощо». Але всі клопотання Марії Сильвестрівни залишались без відповіді.

Після її смерті берегинею родинного архіву та найдорожчих фамільних речей стала дружина Олександра Грушевського Ольга. Неодноразово вона зверталася до міської влади зі скаргами, в яких наголошувала на необхідності збереження унікальної бібліотеки, архіву та інших «культурних речей» родини Грушевських. Саме вона передала унікальний документальний фонд славної родини до Центрального державного історичного архіву України у Києві, а «культурні речі» різними шляхами повертаються на свої місця на Паньківську, 9.

×
Location map

×