Музей працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10:00 до 18:00.
Київ, вул. Паньківська, 9. Тел.: (044) 288-28-07

Кімната Катерини

Окрім вітальні, Михайло та Катерина умеблювали «кабінетики» в невеличкій сусідній кімнаті, перегородженій навпіл. Про свій побут на Паньківській вчений у березні 1926 р писав до Львова Володимирові Дорошенку: «Я все таки маю осібну цюпу для занять, хоч прохідну, без печі і таку мініатюрну, що нема й де книжок розкласти, але все таки осібну». Згадував про ці «цюпи» і тодішній голова НТШ Кирило Студинський, який у 1926 році завітав на 60-літній ювілей М.Грушевського: «Кімнатки такі малі, що ні акад. Грушевський у своїй, ні Катря Михайлівна (дочка) у другій не мають де розкласти книжок до наукової праці. А одначе ніхто з Президії У.А.Н. не старався улекшити його життя, хоча акад. Грушевський сьогодні один з найбільших учених не тільки у цілому Радянському Союзі, але й у цілій Європі». Так і працювали поруч аж до кінця 1929 р., коли було обладнано окремий робочий кабінет для Михайла Сергійовича, а простір кімнати Катерини розширено.

Саме ця кімната, яка в музеї зветься «кімнатою Катерини», стала емоційною домінантою меморіальної експозиції. Не відновлюючи перестінок, який розділяв кімнату на два кабінети, спробували відтворити віртуальний простір кімнати на двох через діалог музейних предметів, почути діалог найрідніших душ і рівноправних колег: батька і доньки, вчителя і учениці.

Головний діалог тримається на двох унікальних експонатах — фотопортреті Михайла Грушевського, подарованому йому учнями і співробітниками в день 60-літнього ювілею (1926 р.), та живописному портреті Катерини Грушевської роботи знаного українського маляра Івана Труша (1903 р.). Вони дивляться один одному в очі і промовляють через збережені листи. Один з них — привітання батька з днем народження своєї улюблениці у 1926 р.: «Найдорожча наша Кулюнечка, моя солодка потішечка! Сьогодні день твоїх уродин, правда? Я не поздоровив тебе наперед, але сьогодні святкую з усею природою. Поставив на честь твою букет з білих піоній, що цвіли коло веранди. Слухаю дзвони на дзвіницях, тішуся пташкам і сонцю і кажу їм, що сьогодні уродини Кулюнці. Найдорожченько, я часто думаю сі дні, як я собі крутив голову в Бадені, і потім приїхавши до Київа — як тобі улекшить твою наукову путь і забезпечити можливе становище, і як ти зробила зайвими і непотрібними всі мої клопоти і замисли, так прегарно себе заявивши в сих двох роках. Яку ріжноформність виявила, і як в кожній сфері, до якої бралась, виявила хист і уміннє!»

Дійсно, не маючи жодної офіційної освіти, Катерина, яку в родині всі звали Кулюня, стала «зіркою першої величини» наукової історичної школи Грушевського. Початкову і гімназійну освіту отримала під орудою матері, прекрасного педагога і перекладача, науковий інструментарій успадкувала від батька. Її лебединою піснею стало видання «Українські народні думи» — неперевершений до цього часу корпус українського історичного епосу. Її найправдивішим і найщирішим пошанівком батькові став підготовлений до друку та виданий нею останній, 10-й том «Історії України-Руси» Михайла Грушевського (1937) — спільна праця, кульмінація наукового життя кожного з них.

Другий діалог — це діалог з матір’ю. Він також звучить з листів, особливо найдраматичнішого періоду — заслання Катерини. Роль домінанти цього діалогу випала мальвам, про які в листі від 4 липня 1940 р. згадує Марія Сильвестрівна. Змальовуючи кімнату доньки після її арешту, мати писала: «Над шкафами висит портрет. На шкафу стоят фотографии и тот букет (сухой, конечно уже) из мальв, которые Ты мне подарила за несколько дней до этого 10.VІІ…» Певні, ті мальви, образ яких представлено в експозиції, стояли не лише 2 роки — від дня арешту Катерини 10 липня 1938 р. до дня написання цього листа 4 липня 1940 р. Вони стояли всі 10 років — до дня смерті матері у 1948-му. Єдиним бажанням Марії Сильвестрівни було дочекатися повернення доньки, засудженої за єдиний гріх: донька й учениця Грушевського. Вона чекала її й тоді, коли Катерини вже не було: за даними російських архівів вона загинула в таборах у 1943 р.

[contact-form-7 404 "Не знайдено"]
×
Місце розташування

×