Листівка з портретом Михайла Грушевського та дарчим підписом хорунжому Корпусу Київських Січових Стрільців Іванові Вислоцькому


Листівка з портретом незмінного голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського та його дарчим підписом хорунжому Київського корпусу січових стрільців Іванові Вислоцькому. 1918 р.
Ця листівка — знак величезної поваги і пам’яті одного з українських вояків до визнаного лідера українського руху. Для 25-річного січового стрільця це була найвища нагорода, яку він проніс через усі звитяги доби Української революції та еміграційні поневіряння. У березні—квітні 1918 р. Іван Вислоцький не раз очолював варту в будинку Української Центральної Ради. Після гетьманського перевороту був призначений до касарень січових стрільців для спеціальної охорони Михайла Грушевського, і вірогідно, саме тоді був «нагороджений» такою пам’ятною відзнакою.
Про свої зустрічі з головою Центральної Ради Іван згадував: «Одного дня школу [старшинську] передчасно повернено з майдану і вправ і роздано ще більше набоїв. Коменданта школи і мене покликали до канцелярії коша, до сотника Василя Кучабського, де нам сказали, що німці щойно увійшли до будинку Центральної Ради. Раду розігнали, а міністрів заарештували. Школа як частина, що складалася з інтелігентного елементу, національно свідомого та військово вишколеного, з високим бойовим досвідом, дістала дуже важливе бойове завдання на випадок сутичок. Ще того самого дня я був висланий із чотою найліпших курсантів-старшин до касарень на Терещенківську вулицю, для спеціальної охорони Михайла Грушевського, де на моїх очах стався напад на нього. Один із рядових — галичанин, русофіл — кинувся на Грушевського з криком: „За Русь, за Русь!“ та хотів багнетом проколоти його, але кілька старшин і стрільців миттю кинулися вперед і не допустили до цього. […]
На другий день я вернувся разом зі своєю чотою до касарень на Львівську площу. […] Прийшов наказ скласти зброю. […] Незабаром після роззброєння мене закликав сотник Василь Кучабський і наказав іти до помешкання двох студенток, де переховувався професор Грушевський, і бути там охоронцем, не дати арештувати Грушевського, якого шукала і поліція, і самочинно російські добровольчі відділи. Охорона, що складалася з нас, чотирьох старшин, мала вжити зброю супроти тих добровольців і боронити Грушевського до останнього».
Після смерті Івана Вислоцького листівку зберігала його донька, згодом передала до архіву Українського музею у Нью-Йорку. Після відкриття експозиції Історико-меморіального музею Михайла Грушевського на прохання Ольги Вислоцької-Третяк американські колеги передали цей раритет до нашої збірки.
Світлана Панькова
12.01.2018
Сьогодні всі, хто проходитиме повз Михайлівський Золотоверхий...
Усіх, хто бажає насолодитися неповторною аурою затишної садиби...
МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
30 РОКІВ
30 років тому, 3 лютого 1992 року,...
2 лютого 1897 р., рівно 125 років...