Музей працює щоденно, крім понеділка, з 10:00 до 18:00.
Київ, вул. Паньківська, 9. Тел.: (044) 288-28-07

КУТЯ, КОЛЯДА, ДІДУХ:
РІЗДВЯНО-НОВОРІЧНІ СВЯТА В РОДИНІ ГРУШЕВСЬКИХ

В очікуванні новорічно-різдвяних свят всі діти й дорослі живуть надією, що казка стане реальністю. А ще живуть споминами про минулі роки. А ще цікавляться, якими ж сподіваннями жили українці в попередні століття. Науковці  меморіальних музеїв намагаються виявити відомості про те, як відзначали ці свята їхні патрони, чим наповнювалися їхні оселі в такі урочисті хвилини. Досліджуючи колекцію Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, звернули увагу на поштові вітальні листівки «З Різдвом Христовим!» та «З Новим Роком!». Саме ці вишукані кореспонденції спонукали до пошуку джерел про різдвяно-новорічні традиції та настрої славної української родини.

Листівка з колекції родини Грушевських

Ці настрої зафіксовані видатним істориком і політиком у його спогадах, щоденниках, листах і навіть публіцистичних працях. Згадуючи перші враження від різдвяних свят у дитинстві, М. Грушевський писав у своїх  «Споминах»: «У нас бувало теж деревце на Різдво… Коли я став підростати, я пам’ятаю різні святочні церемонії, котрі батько заховував на Різдво при святочній вечері – я став надавати їм вагу з тим, як у мене почало розвиватись національно-романтичне почуття, і я старався можливо культивувати все українське «на чужині» – вчивсь колядок і різних обрядів. Батько в тім ішов мені назустріч, і мене дуже зв’язувало се відношення до української стихії як до святого огню, який належить підтримувати в домі, в його святая святих…» Пізніше, уже студентом, долав неблизьку дорогу до отчого дому, щоб наповнити його колядками, які виконував  з рідними:

Щедрий вечір, пане господару
Поздоров Боже твоєго товару
Поздоров Боже усего статку
Поздоров Боже отця і матку.

Листівка з колекції родини Грушевських

Цю звичку ділитися найпотаємнішим з «найщирішим другом», щоденником, майбутній вчений зберіг з гімназійно-студентських часів на все подальше життя. У Львові, обійнявши першу на українських землях кафедру історії України, молодий професор продовжував фіксувати і щоденні справи, і «святочні церемонії». Свій «дорослий» щоденник часом вів на окремих аркушах, що дивом вціліли до наших днів. Подбавши, щоб записи про будні і свята свого талановитого Татуся виглядали солідно, на Різдво, 24 грудня 1903 р., його улюблениця, єдина донечка Катруся/Кулюня, презентувала йому записник. На його першому аркуші професор Грушевський занотував: «Цю книжечку дістав від Кулюні на деревце, 24 грудня [І]903[р.]». Відтоді свій «дневник» Михайло Сергійович вже вів у подібних блокнотах. Трирічне дівча зробило подарунок не лише Татусеві, але і нам, сучасним історикам, що досліджують життя, діяльність, творчість, психологічний портрет М. Грушевського.

Перечитуючи щоденник вченого, хочеться побажати, щоб кожному з нас дістався такий подарунок, а головне, щоб було про що записати на його аркушах. Про сьогодення… Для майбутнього… А Грушевському було про що! І поміж тисяч важливих подій не оминув він і різдвяно-новорічні свята. Відомо, що наприкінці ХІХ ст. Михайло Грушевський зустрічав їх  у рідні дружини, в Скалі-Подільській, 1900 р. – в Берліні, від 1902 р.  – на зведеній львівській віллі, куди приходили колядувати друзі і приятелі. А від 1906 р. уподобав особливу київську атмосферу.

Михайло Грушевський з дружиною Марією
Берлін. 25 грудня (за ст. ст.) 1899 р.
З новорічними побажаннями сестрі Ганні

На Різдвяну службу Божу Грушевські ходили до парафіяльної Маріїнсько-Благовіщенської церкви,  хоча там і «разила страшенно російська вимова», Софії чи Володимирського собору. А далі традиційно «водили козу»: вітали Лисенків, Старицьких, Леонтовичів, Перетців, Чикаленків, Черняхівських, які завжди запрошували до себе на ялинку маленьку Кулюню. Там завжди було «весело і приємно». З традиційним «Христос народився!» до готелів Гладинюка чи «Ермітажу» на сучасній вулиці Богдана Хмельницького, де у 1906–1908 рр. зупинявся Михайло Сергійович, приходили київські друзі, меценати, учні, рідні – Євген Чикаленко, Володимир Леонтович, Іван Джиджора, Симон Петлюра, Олександр Грушевський, Марко Грушевський та інші. Там же з нетерпінням чекали колядників. Придбавши влітку 1908 р. садибу на Паньківській, 9, на ялинку і традиційну кутю вже у власний Дім чекали «масу народу».

Родина Грушевських
Стоять: Олександр, Ганна, Михайло, Марія.
Сидять: Сергій та Ольга Шамраєви, Катерина, Глафіра Захарівна
Київ. Вересень 1905 р.

І звичайно вертеп, відроджений у Києві заходами Івана Стешенка, і новорічний репертуар Київського міського театру. Слухаючи «Снігуроньку» М. Римського-Корсакова чи «Русалку» О. Даргомижського, Грушевському так хотілося почути і заборонену «Різдвяну ніч» Лисенка. Не втримався, написавши до «Ради» (1907. 6 січня) статтю «Маленьке бажання», у якій наголошував: «В сьогорічнім різдвянім репертуарі київської опери український етнографічний колорит мали представляти “Черевички” Чайковського, історичний – його ж “Мазепа”. З погляду національного колориту обидві опери дають мішанину українського з нижегородським, і де ж де, але на українських сценах се не може не вражати слухача. Сидячи на їх виставах, не можна було відігнати від себе думки, чому б замість них або поруч них київський театр не виставив “Різдвяної ночі” або “Тараса Бульби” Лисенка […]. А се гріх перед українською музикою, й перед українською публікою, й перед Києвом, як центром і столицею України».

«Маленьким бажанням» виглядають і щирі слова Михайла Сергійовича, звернені до родини і всього українського народу в ніч Нового 1906-го року: «Дай Боже в новім році більше щастя нам і нашому народу, і більше спокою і вдоволення!»

А Новий 1909-й Михайло Грушевський зустрічав в Українському клубі, що на Володимирській, 42.  На жадання громади він тостував, згадуючи Драгоманова, Антоновича, Куліша, Нечуя-Левицького і Кониського.

 

Олександр Грушевський (стоїть перший праворуч) з дружиною Ольгою
(стоїть по центру)
та невідомі біля ялинки
Київ, Паньківська, 9. 1910-ті рр.

Шамраєва Ольга Вікторівна — донька Ганни Cергіївни Грушевської
Київ, Паньківська, 9. Приблизно 1910-1914 рр.

Найвірогідніше, занотовував Михайло Грушевський свої різдвяно-новорічні настрої і в наступні роки, щонайменше в 1910–1914-х, проте щоденники за цей період, вилучені жандармами як «вещьдоки» у листопаді 1914 р. під час  арешту, на сьогоднішній день не виявлені в архівних збірках. Короткі ж відомості про свята на Паньківській, 9 черпаємо з епістолярних джерел.

Навіть в «огні й бурі» Української революції родина Грушевських з нетерпінням чекала миті, коли по усіх-усюдах зазвучить споконвічне «Славимо Його!» Про Різдво 1917 р. згадали на еміграції, пишучи  6 січня 1923 р. до київської рідні: «Ми згадуємо останнє Різдво в великім домі, що зустрічали разом з вами, – тривожні се були часи, але на скільки спокійніші ніж тепер! Ми святкуємо зовсім самітно й тихо, але зробили все-таки ялинку маленьку і старалися зробити хоч якусь святочну ілюзію. Але досить се слабо удається».

Повернувшись до Києва, до рідного дому, Грушевські відродили різдвяні традиції на Паньківській, 9. Датуючи лист 7 січня (25 грудня) 1927 р., Михайло Сергійович писав до львівського приятеля, тодішнього голови НТШ Кирила Студинського: «Вчора приїхав Іван Осипович [Коссак] з родиною і разом єсьмо засіли при дідуху і куті й колядували. […] ще раз витаю Вас з усім домом – аби сьмо дочекали сього ж на рік в доброму здоровлі, а по році на многі літа».

Засівши при дідуху, куті й коляді, згадаймо слова магістра Михайла Грушевського, занотовані ним у щоденнику 31 грудня 1893 року. Так давно, а ніби про сьогодення, а ніби думки кожного з нас і всіх нас, українців, разом: «Слава Тобі Боже, що дав сили перенести все, що було минулого року. Дай же сили перебороти все і дерзновенно йти, куди веде розум і совість».

Світлана Панькова

Оновлена редакція: 30 грудня 2020 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відвідування музею в умовах “червоної зони” карантину

Шановні відвідувачі! Ми працюємо за звичним графіком і...

«ЯК СКОРШЕ ПОПАСТИ ДО КИЇВА»

  Коли на початку вересня ми бачимо урочисте...

«МОЖНА ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ ТАК, ЯК ЇЇ ЛЮБИВ КОНИСЬКИЙ…»

  Великий патріот, який «увесь вік свій обороняв...

Garden Party: 1920-ті

Уявіть собі вечірку в стилі 1920-х. Перед очима...

×
Місце розташування

×