Музей працює щоденно, крім понеділка, з 10:00 до 18:00.
Київ, вул. Паньківська, 9. Тел.: (044) 288-28-07

“Високоповажаному М.С.Грушевському – автор”

Книги з дарчими написами із колекції ІММГ

Для кожного вченого книги  ̶  неодмінний атрибут дослідницької роботи, вірні помічники та порадники. У житті Михайла Грушевського вони  завжди займали почесне місце. Були вірними друзями з гімназійних років, відкриваючи перед ним увесь свій внутрішній світ. Згодом допомагали історику на нелегкій дослідницькій ниві, а після його смерті зберегли для наступних поколінь чимало відомостей про його зацікавлення, уподобання, оточення.

Впродовж життя Михайло Грушевський зібрав кілька книгозбірень, але до нашого часу жодна з них не збереглася в повному обсязі. У кабінеті Грушевського на Паньківській, 9 знаходилася остання київська бібліотека вченого, яка гордо розмістилася на п’яти великих книжкових стелажах. Пильно розглядаючи фотографії книжкових полиць у робочому кабінеті Михайла Грушевського 1929 року, можна зауважити неабияку чисельність бібліотеки. За останніми дослідженнями вона налічувала близько 4500 примірників.

Робочий кабінет М.Грушевського на Паньківській,9. Фото 1929 р.

 

Двома найважливішими шляхами наповнення останньої київської книгозбірні, як власне і попередніх, були власні придбання цікавих видань та подарунки колег і друзів. Вони завжди знали, що такий подарунок виявиться найбажанішим і залишиться доброю згадкою про роки спільної праці на науковій ниві.

На жаль, цій останній книгозбірні Михайла Грушевського судилася нелегка доля  ̶  конфіскації, знищення, розпорошення по різних зібраннях: бібліотечних, архівних фондах, приватних колекціях. Так, у Національній історичній бібліотеці України зберігається добірка з 11 книг з дарчими написами Михайлові Грушевському. Серед них бачимо добрі слова від Михайла Слабченка, Федора Ернста, Ілька Борщака, Олександра Лазаревського та інших. Вірогідно, це лише частина колекції, яку працівникам вдалося виявити в загальних фондах і перевести до науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань, де створено спеціальний каталог книг з автографами та дарчими написами.

У колекції нашого музею зберігається 13 видань з дарчими написами Михайлові Грушевському від авторів, що ілюструє один із шляхів наповнення книгозбірні. Серед них праці Олекси Новицького, Миколи Василенка, Віктора Юркевича, Володимира Щербини, Володимира Перетца, Владислава Бузескула, Олафа Брока, Юлія Бруцкуса, Павла Іванова, Климента Квітки, Євгена Рихліка, Сергія Єфремова, Євгена Марковського. Ці видання по праву можна назвати «золотим» фондом музейного зібрання, адже відсутність каталогу/інвентарю останньої бібліотеки М.Грушевського значно ускладнює процес її реконструкції. Ця проблема відноситься й до інших книгозбірень історика.

Дарчі написи на зазначених книгах, брошурах та окремих відбитках є не лише важливими джерелами реконструкції. Вони зберігають в собі пам’ять. Скільки б осіб не тримали в руках ці видання за останні десятиліття, тепло рук історика, його вдячність близьким і далеким приятелям і колегам відчувається і донині. Адже інскрипти були зазвичай не наслідком випадкового знайомства, а результатом довготривалої співпраці, взаємного листування чи багаторічної дружби.

Спробуємо коротко схарактеризувати взаємини Михайла Грушевського  та окремих авторів книг із дарчими написами з музейної збірки.

Чи не найдовше Михайло Грушевський приятелював з Миколою Василенком[1]Найімовірніше, познайомилися вони ще за студентських часів під час складання магістерських іспитів в Університеті св. Володимира.  Згодом активно співпрацювали. За сприяння Грушевського Микола Василенко долучаєтьтся до роботи Українського наукового товариства у Києві. Разом працюють над статтями до «Энциклопедического словаря Гранат». Микола Василенко популяризував праці Грушевського, публікуючи рецензії на них у часописах Петербурга та Києва. Контакти вчених не переривалися до початку 1930-х рр., незважаючи на певні розбіжності, адже після гетьманського перевороту 1918 р. опинилися в різних політичних таборах. Після повернення Михайла Грушевського з еміграції у березні 1924 р. їхні шляхи перетнулися на ниві розбудови Всеукраїнської академії наук.

Відбитка статті М.Василенка “Прикрепление крестьян в Малороссии”

з дарчим написом М.Грушевському

 

Знайомство Михайла Грушевського з Олексою Новицьким[2]  розпочалося у 1907 році через епістолярний діалог. У своєму першому листі Олекса Новицький звертався за науковою консультацією з приводу етапів розвитку мистецтва Київської Русі. Пізніше був обраний членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові, для якого складав покажчики мистецьких творів Шевченка, та Українського наукового товариства у Києві. Перебуваючи у Москві, О. Новицький активно популяризував українську справу, зокрема брав дієву участь у створенні Товариства слов’янської культури та часопису «Украинская жизнь», з якими співпрацював і Михайло Грушевський. У 1922 році  Олексу Новицького обирають дійсним членом ВУАН на кафедрі мистецтвознавства, і він переїздить із Москви до Києва. Певний час після переїзду мешкає в будинку Грушевських на Паньківській, 9.

 

Олекса Новицький

на кафедрі мистецтвознавства ВУАН

Київ, вул. Трьохсвятительська, 23

[кінець1920-х рр.]

Фото з колекції ІММГ

Віктора Юркевича[3] належав до Київської історичної школи Михайла Грушевського. Тому їхні взаємини були зосередженні навколо Науково-дослідної кафедри історії України, аспірантом, а згодом науковим співробітником якої був молодий адепт історичної науки.

Цікавою є книга з автографом норвезького славіста та мовознавця Олафа Брока (Olaf  Broch), наукові інтереси якого були пов’язані з фонетикою слов’янських мов. З 1914 р. – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Рецензії на його праці публікувалися в «Записках НТШ», що виходили за редакцією Михайла Грушевського.

                                                                                       Олаф Брок

                                                            Фото з https://www.apollon.uio.no/artikler/2017/4_olaf_broch.html

Окрім наукових зацікавлень вчених об’єднувала справа допомоги голодуючим України. Зокрема, у листі до Кирила Студинського від 20 червня 1922 р.  М.Грушевський зазначав про зустріч із Броком у Христианії (Норвегії), де заручився його підтримкою у налагодженні зв’язків із видатним вченим і меценатом Фрітьйофом Нансеном. Дякуючи цій зустрічі, близький приятель О.Брока Ф. Нансен сприяв акціям Союзу голодним України, який заснував у Відні М.Грушевський [4].

У 1924 році Олаф Брок був обраний іноземним членом Української академії наук. Так, у листі від 23 червня 1924 року Михайло Грушевський особисто повідомляв про завершення процедури обрання його академіком та запрошував якнайшвидше приїхати до Києва для дослідження української фонетики. Також Михайло Грушевський звертався до норвезького вченого з проханням надіслати  статтю або рецензію до видань Академії [5].

 

Володимир Перетц Фото з http://eu.univ.kiev.ua/upload/iblock/2b4/peretts-volodymyr-mykolayovych.jpg

 Відомий український філолог Володимир Перетц разом із Михайлом Грушевським у 1906–1907 рр. енергійно долучився до справи створення при Київському університеті св. Володимира українських кафедр. Невдовзі він активно підтримував кандидатуру львівського колеги під час конкурсу на заміщення посади професора кафедри російської історії університету [6]. Однак шовіністично налаштована професорська корпорація не віддала свої голоси за українського вченого. Пізніше, у 1924–25 рр., В. Перетц разом з В. Бузескулом виступили з ініціативою обрання Михайла Грушевського членом Російської Академії Наук, однак і ці спроби виявилися безрезультатними [7].  

З Павлом Івановим Михайло Грушевський був знайомий ще зі студентської лави. Як і Грушевський, Іванов належав до Київської історичної школи Володимира Антоновича. Викладаючи у Новоросійському університеті, П. Іванов став ініціатором проведення першого публічного обговорення «Звичайної схеми “руської” історії…» М. Грушевського у науковому та громадському середовищі Одеси [8].

Творча спадщина Михайла Грушевського налічує понад 2 тисячі наукових праць, чималу частину з яких складають рецензії. Досить часто рецензовані твори опинялися на книжкових полицях кабінету на Паньківській, 9. Зокрема, одна з книг Юлія Бруцкуса (історика, лікаря та політичного діяча) «Письмо хазарского еврея от X века. Новые материалы по истории Южной России времен Игоря» (1924 р.) з дарчим написом Михайлові Грушевському. Рецензію саме на цю працю Ю.Бруцкуса знаходимо у творчому доробку Михайла Грушевського [9].

Юлій Бруцкус

 Фото з https://upload.wikimedia.org/wikipedia/ru/thumb/a/a5/Bruckus_Julius.gif/220px-Bruckus_Julius.gif

Плідно співпрацював та приятелював Михайло Грушевський з відомим істориком-києвознавцем Володимиром Щербиною.

Володимир Щербина

Фото з колекції ІММГ

Досить схожий їхній шлях у науку та дослідницькі інтереси: обидва, хоча в різні часи, навчалися в Київському університеті св. Володимира під орудою Володимира Антоновича, обидва з великим захопленням студіювали минувшину Києва. Об’єднували їх також творчі проекти, започатковані  в Українському науковому товаристві та в стінах Всеукраїнській академії наук[10].

Досить цікавим є доля книги Євгена Марковського «Український вертеп» (1929 р.). Коротенька історія цієї книги зафіксована у листуванні Михайла Грушевського та його сестри Ганни. Вже перебуваючи в «почесному засланні» в Москві, в одному з листів вчений просив сестру надіслати йому примірник цієї книги для роботи над черговою науковою працею. Переживши ці «мандри», книга повернулась до Києва, пізніше потрапила в добрі руки відомого українського театрознавця, історика культури і педагога Ростислава Пилипчука, а вже з них – до Музею Михайла Грушевського.

Книги з дарчими написами є важливою складовою книжкової колекції Музею Михайла Грушевського. Вони не лише поклали початок відтворенню останньої книгозбірні видатного історика, а й допомагають у детальному вивченні його взаємин із провідними науковцями світового рівня.

Юлія Черняк

 

Колекція книг з дарчими написами М. Грушевському у фондах ІММГ:

[1] Детальніше про взаємовідносини Михайла Грушевського та Миколи Василенко див. Гирич І. М. Грушевський і М. Василенко. (До історії творчих взаємин) // Український археографічний щорічник. Нова серія. – 1999. – Вип. 3-4. – C. 344-355

[2] Бонь О. Михайло Грушевський та Олекса Новицький у формуванні українських інтелектуальних мереж // Київські історичні студії. – 2016. – № 2. – С. 27-33.

[3] Київська історична школа М.С.Грушевського: долі науковців // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – К., 1998. – № 1/2. – С.263–281

[4] Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932 рр.) /упоррядк., арх. передм. Г.Сварник; вступ. стаття Я. Дашкевич. – Львів – Нью-Йорк: В-Во М.П. Коць, 1998. – С. 18.

[5] Tamara Lönngren. Архив профессора Олафа Брока в Норвежской Национальной Библиотеке// Slovo. Journal of Slavic Languages, Literatures and Cultures. – 2016. – No. 57. –  p. 42.

[6] Панькова С. Листи Володимира Леонтовича до Михайла Грушевського// Український археографічний щорічник.  Нова серія. – 2012. – Вип. 16/17. –  С. 385-431.

[7] Детальніше див.: Тельвак В. Михайло Грушевський та Російська Академія наук: історія невдалого обрання (кінець 1924 року // Архіви України: Науково-практичний журнал. – Київ, 2016. – № 5-6. – C. 98-105.

[8] Музичко О., Хмарський В. До історії київської історичної школи: Павло Андрійович Іванов // УІЖ. – 2006. – № 5. – С. 148.

[9] Грушевський М. С. [Рец. на кн.:] Ю.Д.Бруцкус. Письмо хазарского еврея от Х века. Новые материалы по истории Южной России времен Игоря. Берлин, 1924, 46 [с.] // Грушевський М. Твори: у 50 т, – Львів: Видавництво “Світ”. – 2015. Т.10. Кн. 2. – C. 294.

[10] Грушевський М.С. Історикові Києва (Щербині) // Нові студії з історії Києва Володимира Івановича Щербини: Вид. УАН в пошану 50-ліття його літ.-наук. діяльності. – К., 1926. – С. ІІІ–V.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Міжнародна наукова конференція присвячена прометеїзму

Польсько-українська співпраця в рамках прометеївського руху: постаті, виклики,...

VІI семінар Інституту СІД Музею Шереметьєвих

18-го травня об 11:00 в Історико-меморіальному музеї Михайла...

100-річчя відновлення діяльності Першого Курултаю

Нас часом запитують на екскурсії, чому Українська Центральна...

Круглий стіл: 100-річчя відновлення діяльності першого Курултаю

10 травня 2018 р. о 15.00 в Історико-меморіальному...

×
Місце розташування

×