Музей працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10:00 до 18:00.
Київ, вул. Паньківська, 9. Тел.: (044) 288-28-07

«Золота Кулюня»: образ Катерини Грушевської у творчості Івана Труша

 

Останній рік «довгого» ХІХ століття, яке отримало образне визначення «віку історії» та «віку націй», для професора першої кафедри української історії Михайла Грушевського став особливим. Він «вів з цілим напруженням розпочате діло»[1], видавши на кінець століття (1898–1900) три томи націотворчого гранд-наративу – «Історії України-Руси». Ними вчений започаткував перший систематичний курс історії українсько-руського народу, який завжди був «дуже важним політичним і культурним чинником в історії східної Європи»[2]. За короткий час професор Львівського університету і голова Наукового товариства імені Шевченка Михайло Грушевський вповні виправдав пророцтво свого духовного наставника Олександра Кониського, який спровадження у 1894 р. до Львова 28-річного магістра назвав початком «нової історії нашої культури і науки»[3].

Знаковим цей останній рік ХІХ століття став і в особистому житті авторитетного історика й суспільно-політичного діяча. 21 червня 1900 р. львівське сонце вперше повило своїм промінням єдину довгождану донечку Михайла та Марії (з роду Вояковських) Грушевських, названу Катериною, що з грецької означає «чиста» і «непорочна»[4]. Втішені довгоочікуваною звісткою рідні вітали подружжя. Лист зі Скали над Збручем отця Олександра Левицького, який у травні 1896 р. вінчав Михайла з Марією, був переповнений почуттям щирої втіхи: «Найже Вам Бог благословит ваше отроча, най здорова і велика росте ваша Дівка, Вам на потіху, а на славу Руси»[5]. Ці слова стали пророчими: маститі українські вчені 1920-х рр. титулуватимуть Катерину «зіркою першої величини», «видатним етнографом», «професором у галузі примітивної культури»[6]. Сучасні дослідники звуть її «Маленька Професорівна», «Викапаний Татусь».

А батьки пестили донечку ніжними «Кулюня», «Кулюнця», «Потішечка»[7]. Приятель родини, початкуючий митець Іван Труш, якому випало створити перший портрет Катерини, називав її у листах до батьків виключно «Золота Кулюня»[8]. Мала би бути щасливою доля дівчинки, так схожої на знаменитого батька, який порівнював її із міфічним Мідасом[9], бо за що би вона не бралася, все перетворювалося на золото. А у заповіті про опіку над найріднішими наголосив, що в ній «зістанеться на землі моя краща частина»[10].

У чотири роки дівчинка легко прочитала перші слова, складені на кубиках Татусем: “море” й “Русин” (за галицькою традицією – “Українець”), заслуховувалася його лекціями з української історії, підготованими виключно «для Кулюні»[11]. Одночасно освоювала французьку, перші уроки якої давала донька Михайла Драгоманова – Аріадна, яка навчалася у Сорбонні[12]. Всі ці дитячі успіхи дозволяли дівчинці оцінювати себе «вже трішки великою»[13], а в дорослому віці підсумувати: «Вчилася дома під керуванням батька й матері»[14].

 

«Вже трішки велика» Катерина Грушевськa
Львів, вул. Понінського, 6. Приблизно 1904 р.

У ті ж чотири рочки Кулюня проходила з батьками по 8 кілометрів на день, насолоджуючись красою «артистичної дами» Венеції, та ще й підскакувала по дорозі від задоволення[15]. У вісім замиловувалася унікальними пам’ятками Риму, видовищами Неаполя та Флоренції, впізнавала вже знайомі місця Венеції. Відбула екзотичну екскурсію на Везувій[16], на гребінь кратера якого її підняли на плечах два провідники-«обідранці», вперто нав’язуючи свої недешеві послуги. Слухала розповіді батька про «возкресле з двотисячолітнього сну» античне місто, блукаючи вуличками Помпеїв. Вчилася насолоджуватися красою руїн Колізею, гармонією «храму богів» – Пантеону. Найвеличніші собори й найбагатші галереї мистецтв залишалися в пам’яті маленької дівчинки та не раз приходили в снах, які згодом буде досліджувати вже доросла Кулюня.

Трішки пізніше брала уроки малювання у Михайла Бойчука[17], якому, на жаль, не вдався портрет чотирирічної Професорівни, і в результаті «лишилось дуже гарно намальоване волосся, а личко затерте зовсім»[18]. Слухачем її перших музичних вправ був улюблений песик Рікі. Про ці останні захоплення мама писала до рідних: «Дівчинка дуже щаслива з того, все щось бренькає, а песик уважно слухає і дуже дивує ся, бо ще ніколи того не чув, так сьмішно п[ри]хиляє на бік голову і слухає»[19].

Образ Кулюні Грушевської вперше зафіксували знамениті львівські фотографи. Світлини дівчинки у півроку та рік виконані знаменитим професійним фотографом краю кінця ХІХ – початку ХХ ст. Давидом Мазуром, ательє якого вирізнялося вишуканим смаком і артистизмом. Свій перший день уродин відзначила з батьками у добірному товаристві І. Франка, І. Труша, С. Даниловича, зафіксованому фотографом-аматором І. Липою. Рекомендуючи напередодні останнього професорові М. Грушевському, І. Труш називав його одним з «найгарнійших і найенергійнійших українців»[20].

Катерина Грушевська. Рік перший
Львів. Фото Д. Мазура. 1901 р.

 

Михайло Грушевський у колі рідних і друзів, що зібрались з нагоди річниці його доньки Катерини
У першому ряду: Марія Грушевська з донькою Катериною на руках, Стефанія Левицька
(небога Марії Грушевської), Михайло Грушевський.

У другому ряду: Іван Труш, Северин Данилович, Іван Франко.
Львів. Фото І. Липи. Червень 1901 р.

На честь іменин дівчинки на львівській віллі влаштовували бали, водили на сеанси до фотопластикону у фотоательє Аппеля, що у пасажі Гаусмана (нині – проїзд Крива Липа), до дня народження обдаровували її незвичайними подарунками, один із яких зберігся до наших днів. Цей подарунок пов’язаний з ім’ям видатного львівського маляра Івана Труша, якого з родиною Грушевських пов’язували не лише дружні взаємини, але й спільні культурно-мистецькі акції. У 1898 р. з ініціативи Виділу Наукового товариства імені Шевченка він отримав замовлення до 25-річчя заснування Товариства створити портрети його засновників М. Жученка, Д. Пильчикова, Є. Милорадович. Так постала галерея діячів НТШ, до якої були долучені також портрети І. Франка та І. Котляревського, виконані І. Трушем. 1900 р. за дорученням М. Грушевського художник створює портретну галерею наддніпрянських діячів НТШ (В. Антоновича, П. Житецького, О. Кониського, М. Лисенка, І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка, Лесі Українки)[21].

Звітуючи про роботу над цими портретами, яка не завжди втішала митця, наприкінці березня – на початку квітня 1900 р. Іван Труш ділився Марією Грушевською задумами про підготовку персональної виставки й зокрема зауважував: «[…] маю замір уладити свою виставку, хочу навіть виступити з портретами. Для того маю замір лишитися у Києві ще яких 3 тижні […] і виготовити тут бодай три добрих портретів, головно жіночих. У Львові якби мені удалося добре намалювати Вас, Добр[одія] Професора, панну Наконечну і конечно Маню в червоній сукні, так як она виглядала на посьліднім вечері на “Бесіді” – то такі портрети могли би робити вражінє на виставі у Львові»[22]. Ці слова свідчать про «симпатію» художника до створення жіночих портретів.

Восени 1900 р., захоплений знаменитою серією київських пейзажів[23], І. Труш повертається до цієї теми й обіцяє по приїзду до Львова розпочати роботу над портретами подружжя Грушевських[24]. На початку 1901 р. в одному з листів до рідні чоловіка Марія Грушевська згадує: «Сими днями ми позували до портретів, я два рази, а Михайло раз, і прийдеться ще кілька разів посидіти. Оскільки можна з початого судити, то портрети вийдуть дуже гарні»[25]. У своїх перших враженнях вона не помилилася, адже вже в червні 1901 р. після ретельного авторського відбору образ Михайла Грушевського у товаристві Володимира Антоновича, Лесі Українки та Аріадни Драгоманової експонувався на другій персональній виставці художника, що відбулася у Львові[26]. Ці портети М. Мочульський відніс «як не до найліпших, то до найінтереснійших, які були останніми роками виставлені у Львові»[27]. Портрет же Марії був чи то довершений, чи наново написаний лише у 1903 р., а історія його створення потребує окремого дослідження[28].

Імовірно, створення цих портретів було пов’язане також із планами Грушевських реалізувати свій задум про спорудження власної вілли, для якої вже наприкінці 1901 р. придбали парцелі, а восени наступного року оселилися у новозведеному гніздечку на львівській Софіївці[29]. Поступово вілла наповнювалася мистецькими творами, які склали основу львівської приватної збірки професора Михайла Грушевського – колекція Гуцульщини та добірка знаменитих пейзажів Івана Труша[30].

Листи художника до Михайла та Марії Грушевських розкривають окремі сюжети до історії формування цієї збірки. Так, 20 червня (за ст. ст.) 1902 р. І. Труш описує творчі здобутки у Києві й наголошує: «Між картинами виріжняється “Сосна” і “Маки”. Певно, виберете їх собі. Сего року, на скільки можна предвидіти, відступлю Вам 4 більших картин і 4 менших, мініатурових»[31]. На початку грудня того ж року художник ще раз повертається до «малої колєкції», призначеної для Грушевських, не маючи певності на її завершення[32]. Важливим джерелом до цієї історії стали нововиявлені фінансові нотатки професора М. Грушевського, у яких він підсумовує розрахунки з І. Трушем за 1902–1903 рр., зокрема: у грудні 1902 р. художник «дістав» 70 злр. (золотих ринських), у лютому 1903 р. – 125 злр., у лютому 1903 р. за 4 образи – 100 злр., за «Маки» – 100 злр., у липні 1903 р. – 50 злр. і в серпні 1903 р. – 200 злр.[33]. Найвірогідніше, серед цих витрат були розрахунки і за «Сосну», згадану в листі І. Труша від 20 червня 1902 р.

Наступним надбанням Грушевських і окрасою їхньої вілли стали твори художника з його кримської подорожі 1904 року. 24 травня (за н. ст.) 1904 р., перебуваючи у Свято-Георгієвському монастирі, митець повідомляв про масштабні студії й підсумовував: «Сего року привезу досить багато малюнків і немало інтересного»[34]. Чимало з цього «інтересного»  дісталося і Грушевським. Як свідчать вищезгадані фінансові нотатки професора, вже в липні 1904 р. він придбав щонайменше твір «Георгіївський монастир» (100 злр.) та 4 кримських «малих» етюдів за 100 злр. Пізніше, в 1905 р., історик придбав ще 26 кримських етюдів на загальну суму 210 золотих ринських[35].

Інтер’єр великого салону львівської вілли Грушевських, оздоблений пейзажами І. Труша.
У центрі – Марія Грушевська

1904 р.

 

Інтер’єр львівської домашньої робітні Михайла Грушевського, оздобленої творами гуцульських майстрів.
Праворуч у фотелі Катерина Грушевська
1904 р.

 

Домашня робітня професора Михайла Грушевського
1904 р.

1905 року всі ці збірки, в аурі яких зростала Кулюня, презентувалися на Всеукраїнській мистецькій виставці, яка експонувалася з 24 (11) січня до 1 березня (17 лютого) в чотирьох залах Салону львівського антиквара Яна Лятура (на Святодухівській площі, що нині носить ім’я Івана Підкови)[36]. Це була перша акція Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові, серед фундаторів якого провідне місце займали Михайло Грушевський, Іван Франко, Іван Труш та Марія Грушевська[37].

Про цей масштабний дебют приватної колекції М. Грушевського свідчать його щоденникові нотатки, зокрема лаконічна фраза «половина вистави – наша»[38], а також лист Марії Грушевської до сестри чоловіка: «У нас тепер новинка, лагодимо виставку картин, різьби в дереві і старинних українських плахт, і завтра вже буде виставка відчинена; з тої причини у нас трохи прибуло роботи, бо треба туди бігати, помагати дещо. Головно сим займається Труш, але й Михайло також має багато коло сього роботи, та й я також дещо роблю. Часу воно бере дуже багато, бо ходити далеко. Виставка дуже інтересна, особливо багата збірка гуцульської різьби в дереві, є незвичайно гарні річи (по більшій части наша власність), а між картинами чудові краєвиди з Криму Труша. Є також багато образів артистів з України, переважно з Київа»[39].

Щоденникові записи М. Грушевського свідчать також і про нереалізований намір головного промотора виставки І. Труша представити збірки видатного історика і шанувальника українських старожитностей у окремій залі з зазначенням імені власника, і про підготовку М. Грушевським каталогу виставки, і про реакцію маленької Катерини на повернення колекцій на віллу[40].

На жаль, вчений відмовився від пропозиції І. Труша зосередити свою збірку в окремій залі, що могло стати важливим джерелом для її реконструкції, адже цей факт не оминули б увагою тогочасні критики. Лише за окремими оглядами, зокрема польського художника Р. Братковського, відомо, що зі збірки М. Грушевського експонувалися етюди І. Труша «Кипариси на селєдиновім небі», «Одинока сосна», «Корч бозу», «Гора Кастель у хмарі», «Над Дніпром», «Вечір у Георгієвськім манастирі»[41]. Однак, це не був повний перелік. Детальні огляди виставки, подані в «Артистичному віснику», уточнюють, що доробок І. Труша, «переважно з колєкції професора М. Грушевського», експонувався в окремій, четвертій залі[42]. За даними каталогу мистецької акції, укладеного самим М. Грушевським, ця зала вмістила 47 творів І.Труша[43]. Особливе місце в експозиції зайняли «чари Криму» – мальовані нотатки художника. Оцінюючи цю тематичну добірку, першим поціновувачем якої була й Кулюня Грушевська, М. Мочульський писав: «Ніколи Трушова душа не була так близько сонця, як тут […]. Коли б мені прийшло коротко охарактеризувати Івана Труша – я б назвав його поетом сонця»[44].

Серед згаданих численних пейзажів І. Труша на виставці експонувалися також два портрети, занесені до каталогу під № 30 («Портрет пані А. Т.») та № 31 («Портрет панни К. Г.»). Пані А. Т. – це Аріадна Труш (Драгоманова). Цей портрет дружини художник створив незадовго до народження маленької Аріадни, яка прийшла у світ напередодні відкриття виставки – 21 січня 1905 р. Панна К. Г. – це Катерина Грушевська. Обидва портрети були представлені в «Артистичному вістнику»[45], який містив не лише розлогі інформаційні статті про експоновані унікальні колекції, але й репродукції найцікавіших творів. Портрет Аріадни був репродукований також у петербурзькому часописі «Kraj»[46], відкривши перед нами експозиційний задум даної виставки, в якій мистецькі твори поєдналися в єдиних комплексах з витворами гуцульських майстрів-різьбярів. Уважно порівнявши зафіксований фрагмент експозиції зі знаменитою знімкою домашньої робітні Михайла Грушевського, помічаємо одні й ті самі предмети. І згадуємо його слова зі щоденника: «половина вистави – наша».

Портрет Катерини Грушевської. Худ. Іван Труш. 1903
Репродукція у виданні: Артистичний вістник. 1905. Зошит І. Вклейка між с. 6‒7. 

 

Портрет Аріадни Драгоманової на експозиції Всеукраїнської мистецької виставки у Львові
Репродукція за виданням: Kraj. Petersburg. 1905. № 35.  2(15) września.

Не маємо відомостей про враження Катерини від експозиції з її портретом. Однак знаємо, що в день, коли всю колекцію з виставки повернули на віллу, «Кулюня зовсім стратила голову з тої причини»[47]. А «стратила голову» дівчинка від почуття радості, що її світ, її улюблені речі і її образ також знову будуть поруч із нею, а тому вже за декілька днів разом з Татусем розвішувала все на свої місця[48].

***

Власний портрет був особливо дорогим для Катерини. Адже він був не просто портретом, він був подарунком до її Дня народження. Саме ним вітали донечку батьки, а з ними й художник, коли їй виповнилося три рочки. І саме цьому творові-подарункові присвячена наша історія.

Майже за два роки до згаданої першої Всеукраїнської виставки задумана галерея родинних образів на новозведеній віллі Грушевських поповнилась ще одним твором пензля Івана Труша. Власне, цей твір довершив своєрідну монограму родини, яку бачимо на всіх листах, написаних після 21 червня 1900 року: «ММК» або «ММКГ» – Михайло, Марія, Катерина Грушевські.

Однак, підпис митця і рік створення, зазначені на полотні портрета Кулюні, не вичерпують вповні всю історію. Її розкрили нам епістолярні джерела, пов’язані з іншим твором художника, який мистецтвознавці називають «знаковим» у його спадщині, – портретом Лесі Українки, написаним у Києві наприкінці березня 1900 р. для вже згаданої галереї образів НТШ. «Вершинне» досягненням портретного спадку І. Труша після його персональної виставки у червні 1901 р. стало власністю намісника Галичини, історика мистецтва, відомого колекціонера графа Леона Пінінського і спричинило конфлікт між автором і поетесою[49].

Через два роки поспіль, повертаючись з італійського курортного міста Сан-Ремо через Цюріх, Мюнхен, Відень і Прагу, у перших числах червня (за н. ст.) 1903 р. Леся Українка на півтора дні зупинилась у Львові[50]. Вона вже знала напевно, що оригінал її портрета, замовленого для НТШ, був проданий[51], а тому намагалася скористатись нагодою і зустрітися з І. Трушем «для об’яснення»[52]. Зустріч завідома не передбачала приємного спілкування, і художник спробував жадане «об’яснення» розв’язати епістолярним діалогом. Він написав Лесі декілька листів (без авторського датування), спрямувавши їх зі своєї майстерні в ентешівській кам’яниці до канцелярії Товариства у тому ж будинку. В одному з них запевняв, що відповідно до її жадання оригінальний портрет «верне незадовго від Намістника на своє давнішне місце. Підкінчений дуплїкат тепер у мене, буде спалений»[53]. Пояснюючи, чому не випадає побачитися, у наступній лаконічній кореспонденції подав надзвичайно важливу інформацію до історії портрета Катерини Грушевської: «Не можу видїтися з Вами. У мене від год[ини] 5 до 7 будуть п[ани] Грушевські, малюю портрет малої»[54]. «Собача погода» й «несвітський дощ»[55] не лише перешкодили Лесі відвідати у Львові Грушевських, але й зробити дописку на вищезгаданому листі Івана Труша: «Увесь той день була така негода, що ніхто не припускав ідеї, аби можна було дитину на сеанс вести!»[56].

Власне, головна прикрість, що спіткала Лесю Українку у Львові, – «ми зірвали знайомість з Трушем» – мала і свій позитивний реверс: вона засвідчила дату й обставини перших сеансів портретування «малої» Грушевської. Незважаючи на «несвітський дощ», і батьки, і митець поспішали, адже незадовго наближався День народження коханої донечки, почуття любові до якої переповнювало батьків. Захоплювався ніжним образом «Золотої Кулюні» й художник, який ще в жовтні 1903 р. писав до матері, Марії Грушевської: «Якби я був в иньших обставинах, то бажав би Колюні вийти за мене – но тепер сего бажання  висказати не можу, тим паче, що я в 15 разів старший за неї. Проте бажаю їй, щоби була гарненька і щаслива уже з ким иньшим»[57].

Іван Труш. Портрет Катерини Грушевської
Львів, 1903. Полотно, олія.

Певно, останні штрихи художник дописував уже з фото, яке збереглося – та сама суконька, той же заквітчаний капелюшок, який дівчинка називала «плюх».

Катерина Грушевська в творчій майстерні Івана Труша
Львів, [початок червня 1903 р.]

За портрет доньки Михайло Грушевський заплатив 100 золотих ринських, за раму – 3,8 злр.[58] (для порівняння: за портрети В.Антоновича, М.Лисенка, П.Житецького та І.Нечуя Левицького, виконані у Києві 1900 р., І.Труш отримав від НТШ по 70 золотих ринських за кожний)[59].

На львівській віллі поруч з портретами Татуся і Матусі портрет Катерини зберігався до кінця 1941 р., коли німецька окупаційна влада зажадала звільнити помешкання. Архів, бібліотеку, збірку старожитностей, меблі учні та друзі перевезли до НТШ, окремі речі успадкували рідні Марії Сильвестрівни. Портрет Кулюні племінниця Ольга Мочульська (уроджена Вояковська) перевезла до Станіславова (Івано-Франківська), а після її смерті він повернувся до Львова, до внучатої племінниці Тетяни Зінько (уроджена Калитовська).

Саме в її помешканні 1994 року співробітники Історико-меморіального музею Михайла Грушевського вперше побачили портрет Кулюні роботи І. Труша (окрім нього 1909 р. в Криворівні був написаний ще один портрет Катерини Михайлом Жуком)[60]. Запам’ятався пошкоджений носик (втрачена фарба), який тепер, делікатно відреставрований, став одним із додаткових аргументів автентичності твору.

2002 р. портрет Катерини Грушевської пензля Івана Труша був представлений на одному з київських аукціонів. Упорядник аукціону, власник антикварних салонів “Епоха” Федір Зернецький, передав цей унікальний твір в дар Історико-меморіальному музею Михайла Грушевського. І вже тоді, за декілька років до відкриття музею, ми знали його місце в омріяній експозиції, де він ось уже понад 10 років залишається емоційною домінантою меморіального простору Дому Грушевських на Паньківській, 9[61].

Міні-експозиція «Михайло та Катерина Грушевські: діалог»
Дніпропетровськ, 2005 р.

 

Портрет Катерини Грушевської пензля Івана Труша в меморіальній експозиції Музею Михайла Грушевського у Києві
2015 р.

2005 р. на І Всеукраїнському музейному фестивалі цей портрет разом з фотопортретом М. Грушевського 1926 р. презентувався у конкурсному виставковому проекті «Михайло та Катерина Грушевські: діалог». Так вперше була оприлюднена концепція «Кімнати Катерини», в основу якої покладено «музейні діалоги».

Перший діалог тримається на двох унікальних автентичних музейних предметах: портрет Катерини – подарунок Татуся і Матусі на 3 роки своєї донечки і фотопортрет Михайла Грушевського, подарований його учнями до 60-літнього ювілею. Батько й Донька, Вчитель і Учениця дивляться один одному в очі й «промовляють» через збережені кореспонденції. Одна з них – привітання батька з Днем народження своєї улюблениці у 1926 р.: «Найдорожча наша Кулюнечка, моя солодка потішечка! Сьогодні день твоїх уродин, правда? Я не поздоровив тебе наперед, але сьогодні святкую з усею природою. Поставив на честь твою букет з білих піоній, що цвіли коло веранди. Слухаю дзвони на дзвіницях, тішуся пташкам і сонцю і кажу їм, що сьогодні уродини Кулюнці. Найдорожченько, я часто думаю сі дні, як я собі крутив голову в Бадені, і потім приїхавши до Київа – як тобі улекшить твою наукову путь і забезпечити можливе становище, і як ти зробила зайвими і непотрібними всі мої клопоти і замисли, так прегарно себе заявивши в сих двох роках»[62]. Дійсно, не маючи жодної офіційної освіти, Катерина стала «зіркою першої величини» наукової історичної школи Грушевського. Її лебединою піснею стало видання «Українських народних дум» – неперевершеного до цього часу корпусу українського історичного епосу. Її найщирішим пошанівком батькові став підготовлений до друку та виданий нею останній, десятий том «Історії України-Руси» Михайла Грушевського (1937) – спільна праця, кульмінація наукового життя кожного з них.

У грудні 2018 р. – лютому 2019 р. портрет Катерини Грушевської знову полишив стіни нашого Дому. Він був представлений на експозиції унікального виставкового проекту «Іван Труш: відомий, невідомий», створеного до 150-ої річниці видатного українського художника в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького.

Портрети Михайла, Марії та Катерини Грушевських на експозиції виставки «Іван Труш: відомий, невідомий» в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Лютий 2019 р.

Ми наважилися на цей крок заради цієї щемливої зустрічі… Споглядаючи щасливу Кулюню в обіймах найрідніших людей, в пам’яті зринали слова видатного майстра: «Золота Кулюня»…

Світлана Панькова

22.06.2019

[1] Грушевський М. С. Автобіографія. 1926 р. // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського / Упоряд. А. Демиденко. К., 1992. С. 230.

[2] Лист М.Грушевського до німецького видавця Б.Тойбнера (Teubner) // Центральний державний історичний архів України у Києві (далі – ЦДІАК України). Ф. 1235. Оп.  1. Спр. 275. Арк. 46–50 зв.

[3] Возняк М. Ол. Кониський і перші томи «Записок» (З додатком його листів до Митр[офана] Дикарева) // ЗНТШ. Львів, 1929. Т. CL. С. 376.

[4] Матяш І. Зірка першої величини. Життєпис К.М. Грушевської. К., 2002. С. 23; Дзюбан Р. Як одружився Михайло Грушевський // Український історик. 2002. Ч. 1–4. С. 421.

[5] Панькова С. Михайло Грушевський та Олександр Левицький у світлі епістолярних та мемуарних джерел // Український археографічний щорічник. Нова серія. К., 2010. Вип. 15. С. 86–87.

[6] Матяш І. Зірка першої величини. Життєпис К.М. Грушевської. С. 6, 8.

[7] Матяш  І.Б. Катерина Грушевська: життєпис, бібліографія, архіви. К., 1997. С. 197.

[8] Листи Івана Труша до Михайла та Марії Грушевських // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 794. Арк. 18–18 зв., арк. 28.

[9] Матяш  І.Б. Катерина Грушевська: життєпис, бібліографія, архіви. С. 197.

[10] Лист Михайла Грушевського до Василя Кузіва від 30 червня 1922 р. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 266. Арк. 111–112 зв.

[11] Михайло Грушевський. Щоденник [1904–1905 рр.] / Підготовка до друку: І. Гирич, О. Тодійчук / Український історик. 2006–2007. Ч. 4/1–2. С. 28, 31.

[12] Лист Марії Грушевської до брата чоловіка Олександра Грушевського від 8 (21) жовтня 1904 р.) // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1285. Арк. 217–220; Лист Марії Грушевської до брата чоловіка Олександра Грушевського від 19 жовтня (1 листопада) 1904 р. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1285. Арк. 223–226.

[13] Лист Марії Грушевської до брата чоловіка Олександра Грушевського від 18 листопада (1 грудня) 1904 р.) // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1285. Арк. 233–236.

[14] Матяш  І.Б. Катерина Грушевська: життєпис, бібліографія, архіви. С. 201.

[15] Лист Марії Грушевської до Ганни Шамраєвої – сестри Михайла Грушевського від 25 (12) серпня 1904 р. // Колекція Історико-меморіального музею Михайла Грушевського. Дк–8523.

[16] Грушевський М. По світу. З подорожніх вражінь // Грушевський М. Твори: У 50 т. Т. 11 / Упоряд. Г. Бурлака. Львів, 2011. С. 574.

[17] Лист Марії Грушевської до чоловіка, Михайла Грушевського, від 31 (18) травня 1913 р. // ЦДІАК України.  Ф. 1235. Оп. 1. Cпр. 287. Арк. 151 зв.

[18] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1285. Арк. 242–243; Спр. 1425. Арк. 110–112.

[19] Листування Михайла, Марії та Катерини Грушевських. Кн. 2 / Упоряд. М. Магунь. Львів, 2016. С. 51.

[20] Записка Івана Труша Михайлові Грушевському. [1901] // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 794. Арк. 25.

[21] Кондаурова Г. Іван Труш у створенні портретної галереї Наукового товариства імені Шевченка у Львові // Вісник НТШ. Львів, 2012. Ч. 47 (Весна – Літо). С. 25–29; Біла О. Портрети громадських діячів пензля І.Труша в збірці Національного музею у Львові ім. А.Шептицького (у контексті дослідження співпраці митця з Науковим товариством ім. Шевченка у Львові) // Збереження й дослідження історико-культурної спадщини в музейних зібраннях: історичні, мистецтвознавчі та музеологічні аспекти діяльності: доп. та повідомл. Міжнародної наук. конф., Львів, 25–27 вер. 2013 р. / Національний музей у Львові ім. А.Шептицького. Львів, 2013. С. 10–29); Семчишин-Гузнер О. Галерея портретів визначних діячів Наукового товариства ім. Шевченка // Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія. Т. 3: Вес–Глин. Львів, 2016. С. 365–368.

[22] Лист Івана Труша до Марії Грушевської // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 794. Арк. 6 зв.

[23] Сонячні акорди в палітрі Івана Труша: Твори зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Sopot, 2011. С. 13.

[24] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 794. Арк. 32.

[25] Лист Марії Грушевської до Олександра Грушевського від 29 (16) січня 1901 р. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1285. Арк. 36–37.

[26] Грушевський М. Друга вистава образів Ів[ана] Труша // Грушевський М. Твори: У 50 т. Т. 1. Львів, 2002. С. 225.

[27] Мочульський М. Іван Труш // Артистичний вістник. 1905. Зошит V. С. 63.

[28] Портрет зберігається в Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького. Див.: Сонячні акорди в палітрі Івана Труша: Твори зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Sopot, 2011. С. 48 (№ 29).

[29] Панькова С. Хто першим придбав ґрунт на Львівській Софіївці – Іван Франко чи Михайло Грушевський? // Вістник НТШ. 2010. Ч. 44. С. 45–48.

[30] Шелудякова Н. Львівська колекція Гуцульщини М.Грушевського: мотиви, функції, смисли // Історіографічні дослідження в України. К.,2014. Вип. 25. С. 208–219; Панькова С. Львівські мистецькі збірки Михайла Грушевського: штрихи до реконструкції // Вісник Наукового товариства імені Шевченка. 2016. Число 55. С. 37–42.

[31] Гордієнко Б. Листи художника Івана Труша // Архіви України. 1966. №  2. С. 68.

[32] Лист Івана Труша до Михайла Грушевського // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 794. Арк. 29.

[33] Книга запису грошових витрат [М.С.Грушевського] 1901–1905 рр. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 76. Арк. 9.

[34] Гордієнко Б. Листи художника Івана Труша. С. 69.

[35] Книга запису грошових витрат [М.С.Грушевського] 1901–1905 рр. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 876. Арк. 9.

[36] Братковський Р. Перша вистава укр[аїнської] штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Т. ХХІХ. Кн. ІІІ. С. 249–256; Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит ІІ і ІІІ. С. 24–28; Зошит ІV. С. 43; Зошит V. С. 58–62;Сидор О. До історії Всеукраїнської мистецької виставки 1905 р. у Львові // ЗНТШ. Львів, 1998. Т. ССХХХVІ: Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. С. 601–607; Семчишин-Гузнер О. Всеукраїнська мистецька виставка 1905 року у Львові // Літопис Національного музею у Львові. Львів, 2001. № 2 (7). С. 97–102.

[37] Купчинський О. Статут і протоколи засідання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові // ЗНТШ. 1994. Т. ССХХVІІ: Праці секції мистецтвознавства. С. 393–419.

[38] Михайло Грушевський. Щоденник [1904–1905 рр.]. С. 36.

[39] Лист Марії Грушевської до Ганни Шамраєвої від [21 (8)] січня] 1905 р. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1425. Арк. 179–180.

[40] Михайло Грушевський. Щоденник [1904–1905 рр.] С. 36.

[41]Братковський Р. Перша вистава укр[аїнської] штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Т. ХХІХ. Кн. ІІІ. С. 252.

[42] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит V. С. 59.

[43] 21 (8) січня 1905 р. М.Грушевський занотував у щоденнику: «Нині зробив катальоґ» (Михайло Грушевський. Щоденник [1904–1905 рр.] С. 36). Див.: Катальог вистави образів українських артистів, артистичної різьби в дереві гуцульських майстрів, українських плахт, урядженої під протекторатом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові в днях 24/І – 27/ІІ 1905. [Львів: Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, 1905]. Принагідно складаємо щиру подяку заступнику генерального директора з наукової роботи Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Оксані Білій за передану копію даного каталогу.

[44] Мочульський М. Іван Труш // Артистичний вістник. 1905. Зошит V. С. 63.

[45] Портрет Панни Кат. Гр., мальов. Ів. Труш // Артистичний вістник. 1905. Зошит І. Вклейка між С. 6–7; Портрет Пані Аріядни Труш. Мал. Ів. Труш // Артистичний вістник. 1905. Зошит V. Вклейка між С. 58–59.

[46] Wystawa ukraińska we Lwowie // Kraj. Petersburg. 1905. № 35. 2(15) września.

[47] Михайло Грушевський. Щоденник [1904–1905 рр.] С. 42.

[48] Там само.

[49] Кондаурова Г. Іван Труш у створенні портретної галереї Наукового товариства імені Шевченка у Львові. С. 25–29; Біла О. Портрети громадських діячів пензля І.Труша в збірці Національного музею у Львові ім. А.Шептицького (у контексті дослідження співпраці митця з Науковим товариством ім. Шевченка у Львові). С. 18–19.

[50] Леся Українка. Листи: 1903–1913 / Упоряд. і автор приміток В. Прокіп (Савчук). К., 2018. С. 148.

[51] Там само. С. 115–116.

[52] Там само. С. 115–112.

[53] Там само. С. 110.

[54] Там само. С. 111.

[55]Там само. С. 131, 138.

[56] Там само. С. 131, 111.

[57] Матяш І. Зірка першої величини. Життєпис К.М. Грушевської. С. 37.

[58] Книга запису грошових витрат [М. Грушевського]. 1901–1905 рр. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 876. Арк. 9.

[59] Гордієнко Б. Листи художника Івана Труша. С. 66.

[60] Жеплинська О. Невідомий портрет Катерини Грушевської // Народознавчі зошити. Львів, 1999. Ч. 2. С. 161–162.

[61] Панькова С. Дім Грушевських на Паньківській, 9: джерела до відтворення меморіального простору // Меморіальні музеї сьогодні: специфіка фондової, експозиційної та виставкової роботи: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 17–18 листопада 2016 р. Львів, 2016. С. 7–14.

[62] Матяш І. Катерина Грушевська: життєпис, бібліографія, архіви. С. 197.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

«НИТКА ПРОКИДАЄТЬСЯ…»: КИЛИМАРСТВО СТЕПАНА ГАНЖІ

  Ретроспективна виставка присвячена двом ювілеям, які збіглися...

5 ЗУСТРІЧЕЙ КИЄВА З ГРУШЕВСЬКИМ: ВІРТУАЛЬНА ПОДОРОЖ

Він називав Київ «українською столицею», «культурним й історичним...

WHAT TO READ, LISTEN AND WATCH TO UNDERSTAND UKRAINE BETTER?

Photo: Valentyn Ogirenko Kremlin invests a colossal amount...

145 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ МАКАРЕНКА

Сьогодні всі, хто проходитиме повз Михайлівський Золотоверхий у...

[contact-form-7 404 "Не знайдено"]
×
Місце розташування

×